У вересні 2024 року прийшов гуманітарний вантаж із Німеччини і Олександр почав розвозити його по прикордонню Сумщини,
Два прикордонних містечка Ворожба і Білопілля. Він добре пам’ятав якими вони були до повномаштабної війни…
Ворожба-місто залізничників – мальовниче, чарівне, більш нагадувало селище… але його доброзичливі мешканці на це, ображалися і казали, що ми місто..! Саме так він і присвятив їм свій вірш:
Священне місто Ворожба,
Діди тут наші ворожили,
У злагоді і мирі жили.
Хай згинуть лихо та журба,
Чудове місто Ворожба,
Ми подолаємо напасті,
Повернемо спокій і щастя,
І згинуть лихо та журба.
До Господа одна мольба:
Щоб в мирі й щасті з кожним роком
Росло і квітло крок за кроком
Священне місто Ворожба!
– Білопільщина – мальовничій, творчий Край, який дав Україні і Світу багато творчих особистостей… Блопілля мало якийсь свій особистий шарм, особисту енергетику.., Тут відчувався дух слов’янської давнини, особливої культурної спадщини…
Але зараз ці прикордонні міста через постійні артобстріли і бомбування, були як відкриті рани… Остатки зруйнованих будівель, рідкі перехожі на вулицях з сірими похмурими обличчями… Але при цьому зовсім не відчувалось, що вони скорились, що їх Дух зломлено…
Незвичайні, дивовижні люди…
Вони підтримували життєдіяльність своїх містечок, майже не реагували на виття сирени та вже майже не реагували на звуки вибухів…
Дивовижні, незвичайні люди…!
Вони не боялись смерті, але їм було лячно щось сказати на камеру…. Такий народ неможливо перемогти, його можна тільки фізично знищити, що московська орда послідовно і робила…!
Дай Боже вистояти і зберегти ці чудові міста для нащадків….!
Коли він повертався назад то побачив свій вірш, написаний на муралі місцевими художниками задовго – задовго до війни… Йому було приємно, що його не спотворили, мабуть він в свій час вчиняв правильно і оставив добру пам’ять….
Як швидко минули літа
Та долі вдячний, що зустрів я,
Співуча земле і свята –
Чарівне місто Білопілля.
Ні лихоліття, ні орда,
Тебе не мусили скоритись.
Століття, наче та вода,
Що з вічністю дає нам злитись.
Чарівний край творчих людей,
Край хліборобів і поетів,
А скільки тут гарних ідей
Від освітян і до сонетів.
Ти знов народжуєш мету,
Даєш наснагу і надію.
Даруй любов і чистоту.
І надихай нас всіх на дію.
Чарівне місто, місто мрій,
Важкої праці, непростої долі.
Бажаю здійснення надій,
Гармонії, добра і волі.
Як швидко минули літа,
Та долі вдячний, що зустрів я,
Співуча земле і свята
Чарівне місто Білопілля!
